Сьогодні купив собі нові в’єтнамки. Ходив з Бубом. Йому до речі теж купили. Вони мені дуже сподобалися). Це мої 2 конвери в цьому році. Щось мене на них потягнуло…
Крім того з одногрупниками сьогодні не оминули Китайку) Такого гострого ми напевно ще там не їли. Червоний перць просто так валявся, не порізаний майже. Про те було по своєму смачно) Та і головне компанія)
Шось грусняво… На днях взагалі зрив був. Добре хоч поряд був друг. Він витримав) І не дав вбитися…
Приїхавши в нове місто. Велике… Цікаве… По своєму загадкове. Я просто радів. Мені все тут подобалось. Та як мені було все цікаво. Метро… Марїнка) Галерея Пінчука… Безмежна кількість людей на вулиці, яким абсолютно не важливо хто ти… Як виглядаєш… Що робиш. Просто був в захваті від цього…. Безмежна кількість знайомств… Відкриття нових речей та поглядів людей. Майже самостійне життя. Батьків поряд нема…
Та згодом ти розумієш. Що місто не таке вже і велике… Вся його загадковість зникає натомість з’являється повсякденна рутина. Починаєш помічати як грязно навкруги… Метро починає бісити, особливо в час пік. А те що людям на все по барабану взагалі просто вбиває. «Де нам до інших в нас і самих безліч проблем…»
Як би ви викинули бумажку в смітник, а не перед чиїмось вікнами, перед вашими теж так хтось не зробив. Якщо б ви пропустили пішохода навіть дуже поспішаючи на роботу чи в магазин, вас теж пропустили. Все в житті взаємопов’язано. Головне розуміти це…
А ще з часом ти розумієш, що з тієї кількості людей з якими ти познайомився тільки декілька і справді бажають тобі добра. Або гарно показують те, що вони його «бажають» .
Два роки назад жив в маленькому містечку на границі з Білорусією. В якому не було жодних перспектив для розвитку. Я дуже прагнув вибратись звідти. Так, як розумів, що нічого там так і не побачу, нічого не зможу здійснити…
Все здавалося б йде добре, як не крути а потихеньку йдеш до поставленої мети. Та на шляху до неї все більше розумієш, що «поряд» людей, які підтримують тебе все меншає і меншає… Боюсь скоро зовсім нікого не залишиться…
Напевно не всі зрозуміють… Уявіть, що у вас не стало всіх ваших однокласників, друзі з якими ви ще з дитинства теж десь роз’їхались, та і просто знайомих нема. Навіть бабусь і дідусів, яких бачив кожного разу біля свого дому і тих немає. Не весело… А якщо вас ще і кинула людина, яка була для вас всім? Що тоді?.. Бережіть один одного.
А чого чекати далі?.. Навіщо?..
З.І. Дякую тим хто і досі мене терпить)
З.І.І Алісу писав ще той умний укурок:
Ничего не поделаешь, – возразил Кот. – Все мы здесь не в своем уме – и ты, и я!
– Откуда вы знаете, что я не в своем уме? – спросила Алиса.
-Конечно, не в своем, – ответил Кот. – Иначе как бы ты здесь оказалась?…`
Самотньо… Практично 3 день розмовляю, вживу, тільки сам з собою… Пластмаса… Набридло.(Ні я не нию…) Просто якось так… Не дуже все щось… Світ не такий яким би хотілося його бачити.
Так от з самого
Після здачі потрібно було почекати викладачку з психології я мав до неї, як староста, підійти з заліковками, щоб вона проставила всім кого влаштовує оцінка. Ждав я її з 9 до 13.00 Не раз за цей час хотів послати все куди подалі. Але все-таки не здався) і дочекався. Дякую тим одногрупникам які залишилися чекати її з мною. Завдяки ним я доволі таки весело проводив час чекаючи. (Хороші вони) Вечором їздив на зустріч за сайт «Здорова Україна». Мали віддати гроші. Не дали( Попросили почекати. Чекаю) Дивні вони… Думаю я їх в якомусь розумінні боюсь чи що.
Ще добре що водій був таким адекватним. Він порівняно з іншими на багато швидше звідти вирулив. На роботі не було нічого цікавого. Взагалі. Все по старому. Ще 5 днів до зарплати і стипендії) І це не може не радувати. Слід сказати що по суті вчора я там не затримався) Запізнився всього то на 6 годин і поїхав раніше на годин так 12. Просто мій напарник любить гамать в он-лайн ігри, а не роботі найкраще місце напевно для цього. Безлімітний інет з 1гб в сек швидкістю нікого нема хто міг би заважати. Просто рай для Геймера) Йому подобається. А я і не проти) Завжди радий поїхати додому. Та ще і поїхав раніше тому, що були перші пари в університеті. 2 пари підряд модулі і потім ще філософія, а це як ви розумієте не англійська, яка в нас була 4 парою, вона виїдає мозок. А також я на ніч перед модулями вирішив подивитися фільм «Способный Ученик» це просто жах. Я збирався раніше заснути ліг десь в 23.30 щось таке думаю подивлюсь трохи фільм і засну. Ага де там дивився весь до кінця. Такий важкий психологічний фільм. Давно нічого грузного не дивився і на тут. Пів ночі не спав) А треба було рано вставати….
>
Проснувся поїв. Почав робити курсову. В дома нікого не було батьки на роботі, сестра в школі. Перевіряв чи роблять моя стара хороша Звукова система) Приємно інколи просто гучно послухати музику. А головне ніхто не мішає хоч голосно слухай, хоч тихо ніхто нічого не скаже. ТАк от в курсовій я зробив великий прорив) Багато чого для себе нового відкрив, А головне приєднав в Builder C++ звязок з MySQL і тепер половина курсової зроблена осталось написати декілька вибірок взяти в когось курсову і переробити на свою)
Сюжет дуже захоплюється. Хочеться дізнатися, чим все закінчиться. Треба сказати, що в ігри я рідко граюсь в основному тільки тоді коли додому приїжджаю.Ну ще інколи на парах на своєму улюбленому PSP 