Ми поспішаємо жити. Такого висновку дійшов я їдучи ранньої години в метро. От так просто, проснувся одягнувся їду, запізнююсь. Та як можна запізнюватися, що це взагалі значить? Невже якщо я раніше приїду то швидше все закінчиться? Кожного дня ми прагнемо зробити все швидше. Швидше поїсти, швидше доїхати до потрібного пункту, швидше скачати новий фільм в Інтернеті, швидше дізнатися про все, про що тільки можна дізнатися. Ми так біжимо в перед, що навіть не бачимо як швидко спливає життя. А коли помітили, то ще швидше поспішаємо, адже ще стільки всього важливого потрібно встигнути зробити. Та як можна вирішити, що важливо, а що ні? Я настільки сильно поспішаю зробити ці «важливі» для мене справи, що за все життя можливо так і не встигну зробити того, що на справді важливо…
Ми постійно в пошуках кращого життя, пошуках кохання, пошуках себе… Та все поряд, напевно поряд я на це надіюсь. Та оглянувшись навколо мені так і не вдалось найти «те»…
Навіщо тримати фотоапарат якщо за останні місці три точно не було що фотографувати?.. Людина спам’ятає тільки хороше так створена наша пам’ять вчені говорять, якщо б ми пам’ятали біль то жінки ніколи не народили більше одної дитини. Та я щось взагалі нічого не пригадаю. Ні хорошого ні поганого.
Лежу насолоджуюсь музикою… Logitech Z-2300 + Microlab SOLO 7c + ASUS Xonar Дають сусідам про себе знати)
Пішов на нову роботу поки що складно про те мені дуже подобається. Центр Глобальних Повідомлень України (GMSU). Колектив класний і як виявилося це дуже важливо для мене хоча я раніше так не вважав.
Перевели на 4 курс) А куди їм діватись))
З.І. Хочу свій дім а так все чудово.
Привіт:) Випадково пошукова система дала посилання на Твій сайт, мені треба було дописати статтю, а в голову нічого не приходило, тому просто набрала “ЖИТТЯ СПЛИВАЄ” . І от наткнулась на кілька цікавих блогерів. Прочитала кілька і Твоїх тем. І цю зокрема. І от захотілось мені вставити свої 5 копійок:) Бо є що написати і з цього приводу. Думаю, якщо ЛЮДИНІ нецікаво наодинці , їй по житті взагалі буде нецікаво ні з ким. Кожен з нас невичерпна таємниця, яку розгадувати і розгадувати, і дуже часто люди поруч заважають нам жити. Ми квапимось, поспішаємо, але нічого не встигаємо. БО ПОСПІШАТИ ТРЕБА ПОВІЛЬНО, ЩОБ ВСЕ ВСТИГНУТИ! Багато років поспіль я жила в мурашнику з батьками, і тільки цьогоріч я купила до спілки з батьками однокімнатну квартиру. Майже півроку робили ремонт власними силами, але зробили і треба віддати належне – ВСІ ПРИХОДЯТЬ і ДИВУЮТЬСЯ. Бо я у це помешкання вклала душу і серце, я бережу ці стіни від розпусти, а свій новесенький диван благословляю на довгу службу кожну ніч. Ламінат я протираю двічі на день, а потім хожу по квартирі з мокрою шматкою в пошуках пилинок:) І так триває вже 2 місяці. Мені на все вистачає часу,бо в мене на холодильнику є зошит з планом роботи, який я розписую на день грядущий. А інколи я на все забиваю і їду на ровері в ліс. Коли мене питають, чи мені не скучно, я здивовано питаю, а що треба, щоб було скучно??? Дивні люди…. мені їх шкода. Щастя – це залежати тільки від себе, це внутрішня гармонія душі, яка кожного вечора промовляє до Бога молитвою і дякує за день, який промайнув як маленьке життя. Якщо кожен з нас навчиться дякувати навіть за найменше, цінувати речі і правильно проходити травмуючі ситуації, життя набуде зовсім іншого забарвлення. І не важливо, чи поруч хтось храпить в тебе під вухом, чи закрився в туалеті:) чи тиша гробова зависла як дамоклів меч! ЗАВЖДИ Є ТОЙ, ХТО ТРИМАЄ ТЕБЕ В СВОЇЙ ОПІЦІ І НЕ ДАСТЬ ВИПРОБУВАННЯ БІЛЬШОГО, НІЖ МОЖЕМО ВИТРИМАТИ. ВСЕ ЩО НАС НЕ ВБИВАЄ, РОБИТЬ НАС ТІЛЬКИ СИЛЬНІШИМИ. Дякую за пости:)
І тобі дякую за цікавий коментар.