Скільки часу пройшло… ) І цей час був просто повний подій. Начну з того, що я на даний момент велике УГ. Просто жахливо. Якось все не так. Не так… Тому можливо даний запис не буде зовсім
веселим чи об’єктивним.
Розпочну з подорожі на азовське море. Було весело) Дякуючи друзям. Дійсно таки показали, що можливо не все так і погано в житті. Та … не в моєму випадку. Там ми купили улибак) Вони завжди нагадують про те, що не потрібно забувати посміхатися. А ще ми каталися навеликій страшній качелі в луно парку. Мені так страшно навіть в гідропарку в Туреччині не було. Так було приємно повернутися на землю) Сподобався також коли ми вирішили самостійно зробити шашлиики. Навіть сам процес приготування — насолода. Приємно згадувати. Весь відпочинок було сонце ні одного дня не було навіть хмаринки. Тільки в останній день відпочинку коли ми вже були в потязі розпочався не великий дощ. Я доволі таки сильно вспів почорніти за цей період чи то від того що води гарячої на нас постійно не вистачало чи й справді сонце ще так хороше гріло?.
От я і вдома. Проведена неділя відпочинку в Турції була просто чудова. Я навіть не можу підібрати слів. Якими можна було б охарактуризувати все побачене та відчуте. Кожен день був особливий, наповнений низкою подій. Взагалі все дуже сподобалося. Дивно було тільки те, що серед відпочиваючих не було близьких за віком людей. А також ще те, що дуже мало працюючих жінок. Та і їх одяг.
Ось вже і пройшла більша половина літа. Не знаю як у інших, а в мене воно проходить, якось без смилу. Навіть не можу пояснити, що саме не так, але щось не так. Не таке все, яким я бачив раніше. Не таке, яким би все хотілося бачити…
Почяток липня, близько півтори неділі, провів вдома. За цей час вспів виростити не маленьке пузо. Навіть сам не розумію, як за такий короткий період можна було так підрости) На даний момент в Києві на роботі. Працюю дуже часто, тому що в 2 зміни щоб не з’являтися в слідуючому місяці. Та і взагалі на Серпень великі плани) Надіюсь виправити своє літо. Мені подарували абонимент в спорт комплекс Олімп. Велике дякую) Вчора там був.
Сьогодні на роботі… Веселіше ніж вчора,навіть застрелитись не хочеться… А вчора я просто просидів вдома, після пар. Хоча… Підготовив декілька предметів на здачу в понеділок. Щось дуже добре проходить сесія) Дивно… Щось тут не так) По суті ще один предмет – Вишка і все…
Самотньо… Практично 3 день розмовляю, вживу, тільки сам з собою… Пластмаса… Набридло.(Ні я не нию…) Просто якось так… Не дуже все щось… Світ не такий яким би хотілося його бачити.Сиджу читаю чужі щоденники. Це жах… Як же дістали дівчата в блогах яких, «Я вся такая… Я самая лучшая… Если ты, не такой то такой, то можешь мне не писать. Ибо просто буду просто игнорировать.».
“Якщо в тебе зріст менше 185, нам нема про що говорити. Якщо в тебе немає Мерседеса чи Бмв убийся. Вечеряю я тільки в ресторані. Готовити – не для мене. Дзвони тільки тоді коли я захочу. Не матюкайся, блядь при мені. Звертайся до мене тільки на ви. Недобрився – наглий. Не розумієш моїх жартів – тупий. Не пам’ятаєш день народження мого діда – покидьок. Якщо в тебе нема пару тисяч в кармані щоб купити мені туфлі – жмот-невдаха. Не говориш постійно яка я красива – не любиш. Не зробив те що я просила – фашист. ” І так далі …
Скажу прямо ви просто тупі овечки, які чекають на «принца». Не забувайте, що по статистиці чоловіків й так менше. Та і наркоманів, п’яниць, і просто різних задротів хватає, а отже ще на половину менше. А тепер задумайтесь скільки залишається адекватних з вищою, або хоча б середньою освітою?..
Якщо вам в житті траплялися нормальні хлопці, які вас любили, просто носили на руках, а ви їх жорстко кинули, то чого ж тепер, ви так відчайдушно стараєтесь найти когось «кращого»? Не знайдете… Тим більше з такими описами «принца» в ваших блогах? Я напевно теж можливо хотів би бути з Джесікою Альбою, але я не пишу, що якщо ви не вона то не буду розмовляти з вами, що вам краще занятися собою. Невже для вашого щастя і справді потрібен лише той в кого багато грошей і хороша зовнішність?!.
Дістали всякі розовенькі блоги, щоденники, в яких описується « Яка я классная. Да я лучше всех. Нигде такую не найдешь.» Да хто тобі сказав, що ти така хороша?! Що ти сама можеш?!
Мені ж важливо, щоб людина була хороша, а не те хто в неї батько…
Я не правий? Може я не так дивлюсь на світ? (Хоча поняття «правильно» думаю для кожного різне…)