Минулі дні, як і сьогоднішній були повні подій. А почалось все з понеділка… (Думаєте «А банальний початок і все таке.», ні)… 0_о… Але все і справді з нього розпочалось.) Як люблять говорити забобонні люди: «Як розпочав тиждень так його і проведеш»…

Так от з самого  ранку був вже в універі була 1 пара( Не дуже, як правило після вихідних, на неї  вставати. Та я ще і після роботи був. Спати жахливо хотілося. Після декількох хвилин повторення лабораторної сон відійшов. І в організмі запанувало щось інше «не зрозуміло що», яке хотіло як найшвидше все здати. (Читається як записка людини в, якої їде глузд, але вже такий я є… ) Так суть в тому, що я здав лабу і написав модуль по АКС. І все доволі таки добре. Крім того понеділок порадував тим, що сусід продав квиток до профілаку. Короткий опис цього місяця – їжа). Перепустка в профілак це річ про, яку мріє напевно кожен студент. Смачна їжа, якої доволі таки багато тричі на день. А коштує така перепустка всього 100 гривень на місяць. Але зрозуміло, що не так то просто її отримати. Треба не мало бумаг зібрати в мед центрі для цього.  Звісно воно того варте. Головне не лінтися. А це важкувато) Про головне, як завжди забув. Іншу половину дня, після універу, я писав курсову по менеджменту. Робити її було легко і цікаво. Тому зробив її я всього за годин так 5 – 6. Я навіть вспів вечором піти побігати. І знаєте це класно. Давно вже я просто так від нічого робити бігав… А шкода… Це розслабляє. Можливо мене зрозумієте… Коли ти вже видохся. І повільно повертаєшся додому з стадіону, слухаючи музику все навколо стає таким іншим. Не знаю… Думаю кожен має якесь своє особливе відчуття. Мене це наприклад заспокоює, розслабляє. Та і відчуття гордості прокидається. Що зробив хоч щось хороше для «тіла» в якому можливо перебуваю… Шкода, що більшість з нас не переймається щодо нього(свого тіла).

Вівторок – день очікування. Таке відчуття, що весь день провів за тим, що чекав когось. Або мене хтось чекав і я спішив) Здав курсову по менеджменту. По першим оцінкам все добре так, як він її прийняв. Та і по балам мені світить тверда 5 з цього предмету. Тепер залишилося лише чекати поки викладач пришле відповідь на мило. Та чомусь думаю все буде добре) Все-таки є в мені маленька часточка оптимізму. Після здачі потрібно було почекати викладачку з психології я мав до неї, як староста, підійти з заліковками, щоб вона проставила всім кого влаштовує оцінка. Ждав я її з 9 до 13.00 Не раз за цей час хотів послати все куди подалі. Але все-таки не здався) і дочекався. Дякую тим одногрупникам які залишилися чекати її з мною. Завдяки ним я доволі таки весело проводив час чекаючи. (Хороші вони) Вечором їздив на зустріч за сайт «Здорова Україна». Мали віддати гроші. Не дали( Попросили почекати. Чекаю) Дивні вони… Думаю я їх в якомусь розумінні боюсь чи що.

Сьогодні здав схемотехніку, фізкультуру і англійський. Вперше в мене напевно так все добре йде в універі) Ще навіть не почався заліковий тиждень, а в мене вже 4 предмети в заліковці стоїть. Погодка правда сьогодні така грузна. Все в хмарах. Хочеться сонця. Весело якось день проходить. Правда на завтра багато вчити. Пишу модуль по філософії і вишці. Це напевно саме страшніше що залишилося з предметів, які я не здав. Та не буду про сумне. На роботу завтра ще. Це радує) Відірвусь від навчання,  а то воно щось так піднапрягати почало.

Також, 20 років тому мої батьки одружилися. 0_о От так… Мамі тоді було 19, тату 20. А головне вони прожили стільки часу і раді цьому. Вони щасливі… Без їхнього кохання не було б мене… В нинішні дні стало дуже модним бути «синглом». І говорити, що кохання не існує це лише хімічні реакції (я натякаю на Бегбедера та і не тільки думаю не він один пише книжки в цю сторону). Бісить! В чоловіків склався такий стереотип, що вийти заміж це все одно що сісти за грати. Ну хіба ж це правда? А жінки не краще. Якщо у вас буде нормальний, адекватний чоловік, який вас любить. Він ніколи вам не зрадить. Навіть не подумає. Я наприклад, в впевнений в собі щодо цього. Не вже так страшно розуміти те, що ти все життя проживеш з людиною яку кохаєш?.. Я про це тільки і мрію… (Так я такий))).) І зовсім не розумію тих хто вважає те що шлюб це дурість. Дивлюсь на батьків і розумію, щастя поряд) Десь поряд… Так бувають негаразди куди ж без цього. Та не дивлячись на це навіть з часом вони люблять один одного. І говорять один одному про це майже щодня.

Часто коли стає зовсім все погано мрієш про той момент в житті коли все відбудеться. Все буде не так. По новому. Той момент …коли ти повертаєшся з улюбленої роботи, яка приносить тобі задоволення, в свій, маленький чи великий, головне свій будиночок в якому завжди на тебе чекає людина, яка тебе кохає і яку кохаєш сам…

Після пару секундного втику ти оглядаєшся. Розумієш, що ще трошки))) І йдеш далі до своєї мрії…

Кохайте та будьте коханими…

З.І. А в чому ваше щастя? Про що ви мрієте?